Як ми формуємо у дитини істерику самі?

ЯК МИ ФОРМУЄМО У ДИТИНИ ІСТЕРИКУ САМІ?

Як з цим впоратися?

Істерика – це реакція дитини в ситуаціях, коли та не в змозі контролювати свої емоційні імпульси. Дитина втрачає самоконтроль, ігнорує правила поведінки, яких раніше дотримувалася.

Істерики з’являються, коли дитина намагається дати раду подіям і ситуаціям навколо. Це досить важко для дитини будь-якого віку.

Чи замислювалися Ви, що ми самі даємо дитині приводи для істерик!?

Коли наші правила не стабільні- сьогодні я дозволяю тобі їсти солодощі, а завтра ні. Чим не привід поплакати, щоб отримати бажане?

Я кажу «НІ», але заради того, щоб ти перестав/ла кричати- ДОЗВОЛЮ тобі.

Я дозволяю тобі робити, що ти хочеш на людях, бо що вони скажуть, якщо ти почнеш падати на землю та кричати.

Я дозволяю тобі дивитися мультфільми (телефон), стільки скільки мені потрібно тиші.

У нас в сім’ї різні правила: я не дозволяю їсти в ліжку, а бабуся тихенько дозволяє. Чому ж не можна покричати, щоб і мама дозволила.

Як упоратися з дитячими істериками

Під час примх страждає нервова система дорослих та самих дітей. Маленька людина переживає цілу бурю почуттів: лють, страх, гнів, прикрість, тривогу, розчарування. Тому важливо швидко її заспокоїти. Ці рекомендації допоможуть не дратуватися і легко впоратися із ситуацією.

Відрізняйте капризи від реальних потреб.

Примхи, що переростають в істерику, виникають, коли дитині не дають задовольнити свої «хотілки». Наприклад, з’їсти солодке перед вечерею, купити сто п’яту іграшку, яка за годину валятиметься без діла тощо.

Емоційна реакція на тлі потреби виникає, коли дитина голодна або хоче спати, але в неї немає можливості задовольнити свою потребу в даний момент.

Не дозволяйте вами маніпулювати

Помічали, що син чи дочка поводиться по-різному із кожним членом сім’ї. З татом і дідусем виявляє повну самостійність, а з мамою перетворюється на невмійку. Так і з істериками. Якщо чадо зрозуміло, що можна досягти бажаного, така поведінка повторюватиметься. Важливо тонко відчувати момент і не піддаватися, щоб істерики не переросли у звичку.

Розмовляйте

Відмовили дитині? Поясніть причину коротко та ясно. Незрозуміло, розкажіть докладніше. У процесі спілкування дитина вчиться справлятися зі своїми емоціями по-дорослому. Додайте обійми та поцілунки, істерика пройде вдвічі швидше.

Нікого не слухайте

Плач дитини у громадському місці, викликає обурення у оточуючих. Комусь шкода, хтось сердиться, нарікаючи на батьків. Але ви повинні бути сповнені рішучості подати дитині урок, ніяк не реагуючи на його істерику з приводу чергового «хочу». Якщо ви, наприклад, перебуваєте в черзі, можна просто вибачитись за завдані незручності.

Нехай поплаче, зробить висновки і наступного разу такий концерт не повториться.

Не нехтуйте заборонами

Для формування дисциплінованої, організованої та відповідальної особистості, у процесі виховання, необхідно використовувати заборони. Але батьки повинні пояснювати синові чи дочці причини цих обмежень, а не просто повторювати слово «не можна».

Хваліть дитину

Хороша поведінка має заохочуватись, як і високі оцінки. Якщо вам вдалося легко впоратися з істерикою, скажіть синові чи доньці: «Ти молодець! Зовсім вже дорослий/доросла». Дитині буде приємно, що її цінують, поважають і вона захоче, щоб її похвалили знову. А значить, буде добре поводитися.

Що робити, коли батьки не можуть справлятися з істериками дитини?

Необхідно звернутися до фахівця, якщо в дитини виявляються такі симптоми:

Ø під час нападу істерики дитина виявляє жорстокість у ставленні до батьків або предметів навколо;

Ø дитина навмисно завдає собі болю: дряпає, кусає себе, б'ється головою об стіну тощо;

Ø істерика дитини триває довше ніж 25 хвилин або трапляється більше ніж п'ять разів на день;

Ø навіть коли напад істерики минає, дитина все ще не може заспокоїтися;

Ø аби заспокоїти дитину, вам потрібно щоразу чимось підкуповувати її.

Якщо ви зауважите в дитини вияв котрогось із перерахованих симптомів, зверніться до лікаря. Пам'ятайте, що істерики, подібно до інших розладів поведінки дитини, – цілком нормальне явище. Однак ви мусите приділити дитині більше уваги. Якщо ж малюк використовує істерики для вираження власних емоцій, вам потрібно запастися терпінням: цей період скоро мине.