A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Опорний заклад - Глухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Глухівської міської ради Сумської області

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ В СІМ’Ї ТА ПОЗА НЕЮ

Домашнє насильство: кого і за що карає закон?

 

 

 

Кримінальна відповідальність за діяння, що становлять насильство над дитиною в сім’ї або за її межами наступає згідно з Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 р. №2341-III. Кримінальний кодекс України орієнтований на захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насильства над дитиною в сім’ї або поза нею та постійно вдосконалюється в цьому напрямку. Дії, які складають жорстоке поводження з дитиною, враховуючи комплексний характер цього поняття, можуть містити склади злочинів, передбачених широким переліком статей Кримінального кодексу України. Серед них умовно можна виділити три групи.

До першої групи належать склади злочинів, які можуть бути скоєні стосовно будь-яких осіб, у тому числі, по відношенню до дітей. До таких злочинів належать:

– умисне вбивство (ст. 115 ККУ);

– вбивство через необережність (ст. 119 ККУ);

– умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 ККУ);

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 ККУ);

– умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 ККУ);

– побої і мордування (ст. 126 ККУ);

– катування (ст. 127 ККУ);

– погроза вбивством (ст. 129 ККУ) та деякі інші.

Вчинення таких злочинів стосовно неповнолітнього або малолітнього внаслідок жорстокого поводження з ними членами їхньої сім’ї, особами, що їх замінюють, або будь-якою іншою деліктоздатною особою належить до обставин, які обтяжують покарання. Вичерпний перелік таких обставин передбачений статтею 67 ККУ, серед яких законодавець окремо виділив:

– вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані (п. 6 ст. 67 ККУ);

– вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного (п. 8 ст. 67 ККУ);

– вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством (п. 9 ст. 67 ККУ);

– вчинення злочину з особливою жорстокістю (п. 10 ст. 67 ККУ).

До того ж всі ці обставини, окрім передбаченої п. 8 ст. 67 Кримінального кодексу України, суд зобов’язаний визнати як такі, що обтяжують покарання незалежно від обставин справи.

До другої групи належать склади злочинів, вчинення яких по відношенн до неповнолітнього або малолітнього визначено законодавством як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш суворе покарання, передбачене частинами другими, третіми тощо відповідних статей Кримінального кодексу України.

До кваліфікованих складів злочинів, вчинюваних по відношенню до неповнолітньої чи малолітньої особи, належать:

– доведення до самогубства (ч. 3 ст. 120 ККУ);

– зараження венеричною хворобою (ч. 2 ст. 133 ККУ);

– ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя

  стані (ч. 2 ст. 136 ККУ);

–неналежне виконання професійних обов’язків медичним або    фармацевтичним працівником (ч. 2 ст. 140 ККУ);

– незаконне проведення дослідів над людиною (ч. 2 ст. 142 ККУ);

– насильницьке донорство (ч. 2 ст. 144 ККУ);

– захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 ККУ);

– зґвалтування (ч. 3, 4 ст. 152 ККУ);

– насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2, 3 ст. 153 ККУ);

– грубе порушення законодавства про працю (ч. 2 ст. 172 ККУ);

– посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ч. 2 ст. 181 ККУ);

– створення або утримання місць розпусти і звідництво (ч. 3 ст. 302 ККУ);

– незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 3 ст. 314 ККУ);

– схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч. 2. ст. 315 ККУ).

Слід окремо звернути увагу на такі злочини, як торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 ККУ), а також сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 ККУ). Вчинення цих злочинів по відношенню до неповнолітнього або малолітнього передбачено як кваліфікуючу обставину (відповідно, ч. 2, 3 ст. 149 ККУ та ч. 3, 4 ст. 303 ККУ).

Слід підкреслити, що ці статті містять примітки стосовно вчинення вказаних злочинів по відношенню до дитини, які відтворюють міжнародні стандарти щодо попередження жорсткого поводження з дітьми, а саме вимоги Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, а також Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.

Приміткою 3 до ст. 149 ККУ, а також приміткою 2 до ст. 303 ККУ передбачено, що відповідальність за цими статтями за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього, а так само за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

На втілення вимог нещодавно відкритої до підписання Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення спрямоване положення ст. 301 ККУ «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів», яка як кваліфікуючу обставину визначає збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру (ч. 2 ст. 301 ККУ), а також передбачає найбільш тяжку санкцію за примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру (ч. 3 ст. 301 ККУ).

Третю групу становлять злочини, які можуть бути скоєні тільки по відношенню до дитини, оскільки особу потерпілого від таких злочинів, яким може виступати тільки дитина, передбачено їх основних складом. До таких злочинів належать:

– умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 ККУ);

– неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я ді-

тей (ст.137 ККУ);

– підміна дитини (ст. 148 ККУ);

– експлуатація дітей (ст. 150 ККУ);

– використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

(ст. 150–1 ККУ);

– статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 ККУ);

– розбещення неповнолітніх (ст. 156 ККУ);

– ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 ККУ);

– злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою,

щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 ККУ);

– незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 ККУ). Законом

України «Про внесення змін до Кримінального та Сімейного кодек-

сів України щодо усиновлення» від 4 червня 2009 р. запроваджено

більш жорсткі заходи кримінальної відповідальності за вчення цього

злочину;

– втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 ККУ);

– спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 ККУ);

– схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 ККУ).

До цієї групи складів злочинів примикають «залишення в небезпеці» (ст. 135 ККУ), яке може стосуватися осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через як через малолітство, так і через інші обставини – старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану. Потерпілим від злочину, передбачено-

го ч. 2 ст. 135 ККУ може бути тільки новонароджена дитина у випадку залишення її в небезпеці матір’ю, якщо остання не перебувала в обумовленом  пологами стані.

До групи злочинів, які можуть бути скоєні тільки по відношенню до дитини, примикає також злочин, передбачений ст. 167 ККУ «Зловживання опікунськими правами». Потерпілими від цього злочину можуть бути як діти, так і повнолітні особи, щодо яких встановлено опіку чи піклування, проте такі дії нерідко вчинюються саме по відношенню до неповнолітніх і малолітніх. Нещодавно до Кримінального кодексу України було внесено зміни, спря-мовані на посилення кримінальної відповідальності за сексуальне насильство щодо дитини в сім’ї з боку батьків або осіб, що їх замінюють. Законом України «Про внесення змін до статей 155 та 156 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за розбещення неповнолітніх» від 25 вересня 2008 р. № 600-VI вказані статті було доповнено частинами другими, які встановили більш сувору кримінальну відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, а також розбещення неповнолітніх, вчинені батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником,

особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Законом України «Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти сім’ї та дітей» від 1 жовтня 2008 р. № 616-VI до вказаних статей ККУ було внесено аналогічні зміни. Цим законом було посилено кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, а за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу – крім названих осіб,також його тренером.

      Відповідно до ч. 4 ст. 67 ККУ якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховуватиїї при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Отже, при вчиненні вказаних в другій та третій групах злочинів стосовно дитини ця обставина не враховуються судом як обтяжуюча, проте вчинення таких злочинів з особливою жорстокістю враховується як обставина, яка обтяжує покарання згідно з п. 10 ст. 67 ККУ.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень